Заповіт — це остаточне особисте розпорядження людини на випадок смерті. Проте закон є закон: як і будь-який інший правочин, заповіт може бути оскаржений та визнаний недійсним. Коли це можливо, у чому різниця між нікчемним і оспорюваним документом та хто має право звернутися до суду? Розбираємося детально.

Два види недійсних заповітів: у чому різниця?

Цивільний кодекс України чітко розрізняє дві категорії недійсних заповітів: нікчемні та оспорювані.

1. Нікчемні заповіти

Це документи, які є недійсними «за замовчуванням» через грубі порушення закону при їх складанні. Для цього не потрібно звертатися до суду — нотаріус самостійно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо виявить такі порушення.

До нікчемних належать заповіти:

• без обов’язкових реквізитів (підписів, дати, печаток тощо);
• складені особою без повної цивільної дієздатності;
• вчинені через представника (заповіт обов’язково має бути складений особисто);
• посвідчені особами, які не мали на це законних повноважень;
• посвідчені без обов’язкової присутності свідків (якщо закон вимагав їхню присутність);
• секретні заповіти, оформлені з порушенням встановлених вимог;
• складені щодо майна, яке вже охоплене чинним спадковим договором;
• посвідчені на тимчасово окупованій території (ТОТ) України.

2. Оспорювані заповіти

Такий заповіт може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Головна підстава для цього — доведення того факту, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його реальній волі.

Ознаки невільного волевиявлення:

• на момент складання документа заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг ними керувати (наприклад, через вікові зміни, стан здоров’я чи вплив медикаментів);
• заповіт було складено під впливом обману, погроз, насильства або у вкрай складних життєвих обставинах;
• підписання документа було вимушеним.

У таких випадках суд на підставі позову зацікавленої особи може скасувати заповіт повністю або в певній частині.

Важливий нюанс: право на обов’язкову частку у спадщині

Навіть за наявності заповіту закон захищає інтереси найбільш вразливих категорій родичів. Заповідач не може повністю позбавити їх спадщини.

Право на обов’язкову частку (половину від того, що належало б їм за законом) мають:

• малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• непрацездатна вдова або вдівець;
• непрацездатні батьки.

Хто і коли може оскаржити заповіт у суді?

Подати позов про визнання заповіту недійсним може лише після смерті заповідача особа, чиї права та інтереси реально порушені.

Серед них:

• спадкоємці за законом;
• спадкоємці за іншим (попереднім) заповітом;
• особи, які мають право на обов’язкову частку;
• особи, на користь яких було складено інше заповідальне розпорядження.

Справи такого типу розглядаються судами за місцем відкриття спадщини і вимагають ретельної підготовки доказів (медичних експертиз, свідчень, документів).

Порада від юристів компанії «Феміда»

Спадкові спори та процедури оскарження заповітів належать до одних із найскладніших у судовій практиці. Вони вимагають бездоганної доказової бази та глибокого знання законодавства.

Зіткнулися зі спірною спадковою ситуацією або маєте сумніви щодо законності заповіту? Фахівці юридичної компанії «Феміда» нададуть повну правову консультацію та захистять ваші інтереси в суді!