Написать письмо
  Обсуждение вопросов Главная страница Профиль деятельности Статьи Обо мне Контакты Полезные ресурсы Написать письмо
  Написать письмо

Украинская Баннерная Сеть
АДВОКАТ-ЗАВЖДИ АДВОКАТ
/стаття в газеті "Адвокатура" №7 (15) квітень 2004 року/

   Ознайомившись із статтею Ігоря Голованя під назвою "Не кожен юрист- адвокат", (№ 4 1(2) "Адвокатури" від 24 лютого 2004 року) вирішів висловити деякі думки та пропозиції з приводу питань, порушених шановним автором.
   Перш за все слід погодитися з колегою у тому, що адвокати справді мають істотні переваги у співпраці з клієнтами в порівнянні з іншими фахівцями у галузі права.    Обсяг, зміст професійних прав, обов'язків, гарантій адвокатської діяльності, ґрунтуючись на фундаментально визначених частиною 2 статтею 59 Конституції України функціях адвокатури як такої , -- досить чітко врегульований чинним Законом України " Про адвокатуру", Указом Президента України від 30 вересня 1999 року № 1240 /99 " Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури", Правилами адвокатської етики та іншими актами чинного законодавства України про адвокатуру, більшість з яких відповідає загальновизнаним міжнародним нормам та стандартам адвокатської професії.
   Слід зазначити, що інші фахівці в галузі права, які фактично надають правову допомогу громадянам і юридичним особам, такого надбання не мають, але спроби їм надати бодай частину цих повноважень спостерігалися як раніше, так і тепр.
   Відомо, що нині спеціального закону, який би достатньою мірою врегульовував обсяг прав, обов'язків, гарантій професійної діяльності, відповідальності інших фахівців у галузі права у зв'язку з неналежною якістю наданої правової допомоги громадянам та юридичним особам, не існує.
   Новый Господарський кодекс України, даний вид діяльності, не кажучи вже про її специфічні особливості, належним чином теж не регулює.
   За таких обставина не можна вважати дивними спроби ліквідувати створену прогалину в чинному законодавстві з боку Мінюсту України - розробника проекту Закону України " Про правову допомогу", незважаючи на наявні вади та інші огріхи згаданого законопроекту.
   Не можу погодитися з викладеними шановним п. Голованем положеннями щодо віднесення осіб, які, отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльностію, працюють за умовами трудового договору в якій-небудь структурі, - до категорії звичайних юристів, а не адвокатів -- на противагу іхнім колегам , котрі здійснюють адвокатську діяльність в тій чи інший організаційно - правовій формі, визначеній статтею 4 чинного Закону України " Про адвокатуру".
   На моє глибоке переконання, запропонований розподіл є штучним, оскільки він не враховує змісту та суті не тільки згаданного вище Закону , а й прийнятих на забезпечення його виконання інших законодавчих актів України.
   Виходячи зі змісту частини 1 статті 2 чинного Закону України "Про адвокатуру", здобуття статусу адвоката можливе лише за наявності сукупності чинників:
- громадянства України, виходячи із встановлених Конституцією України принципів єдиного громадянства та унітарності держави;
- вищої юридичної освіти;
- стажу роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката протягом не менше двох років;
- складання кваліфікаційних іспитів;
- прийняття Присяги адвоката України;
- отримання свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю.
   Більше того, аналізуючи текст Присяги адвоката України, вміщений у статті 15 згаданого Закону, можна дійти висновку про те, що невід'ємними її складовими частинами є не тільки чинне законодавство України, міжнародні акти про права і свободи людини, а й Правила адвокатської етики.
   Відомо, що за допущене з боку адвоката порушення хоча б однієї із вказаних складових частин Присяги настає передбачена статтею 16 згаданого Закону дисциплінарна відповідальність, найбільш суворим видом якої є анулювання свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю, тобто фактичне, позбавлення особи статусу адвоката.
   Розглядаючи питання щодо можливості адвоката працювати за умовами трудового договору, вважаю за необхідне виходити з диспозиції частини 2 статті 2 чинного Закону України "Про адвокатуру", згідно з якою адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.
   Стає цілком очевидним, що з урахуванням наведеного положення Закону частина 1 статті 2 Правил адвокатської етики поширює дію Правил не тільки на всі види суто професійної діяльності адвоката, а й на іншу його діяльність, здійснення якої має потенційну можливість вступити в суперечність з визначеними статтею 7 Закону України "Про адвокатуру" професійними обов'язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії в цілому.
   Гадаю, що саме в розвиток цього положення частина 4 статті 5 наведених Правил містить припис про те, що адвокат не має займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від будь-яких інших осіб, підпорядковувала вказівкам або правилам, котрі потенційно можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства України про адвокатуру, Правил адвокатської етики або іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.
   Адвокат може працювати і за трудовим договором у будь-якій структурі, в тому числі і в багатопрофільній фірмі, за винятком органів, зазначених у частині 2 статті 2 чинного Закону України " Про адвокатуру".   
   Безперечно, окрім роботи за трудовим договором адвокат також має можливість безпосередньо здійснювати адвокатську діяльність у тій чи іншій організаційно-правовій формі, передбаченій статтею 4 згаданого Закону, одночасно несучи при цьому дисциплінарну відповідальність за допущені порушення.
   Обґрунтованість наведеної тези підтверджується одним із прикладів повсякденної роботи дисциплінарної палати КДКА Одеської області. Під час проведення перевірки скарги громадянина В. стосовно адвоката М. було встановлено, що цей адвокат тривалий час, приблизно вісім років, працює за умовами трудового договору на посаді юрисконсульта однієї з фірм м. Одеси, одночасно здійснюючи адвокатську діяльність індивідуально. Однак, він допустив порушення статті 9, а також статей 15-17 Правил адвокатської етики, які полягали в тому, що з його боку не було забезпечене виконання вимог адвокатської таємниці, оскільки розмова з клієнтом про конкретні обставини цивільної справи велася в присутності сторонніх осіб, представництво інтересів даного клієнта в суді першої інстанції у цій цивільній справі здійснювалося адвокатом без укладеної угоди про надання правової допомоги.
   Таким чином, за наслідками проведеної перевірки була встановлена сукупність підстав для притягнення зазначеного адвоката до дисциплінарної відповідальності за допущені ним порушення Правил адвокатської етики і тільки закінчення встановленого частиною 2 статті 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури 6-ти місячного терміну з дня вчинення проступку стало причиною закриття дисциплінарного провадження у справі.
   Гадаю, що кожному з нас слід постійно пам'ятати слова одного з відомих класиків минулого: сила людей - в їх єдності.
   Підсумовуючи викладене, зауважу: і той, що працює за умовами трудового договору, і той, що здійснює адвокатську діяльність у будь-якій із числа передбачених чинним Законом України "Про адвокатуру" організаційно-правових форм, адвокат - завжди адвокат.

Андрій Чебаненко
адвокат,
член кваліфікаційно-дисциплінарної
комісії адвокатури
Одеської області.
Главная Профиль Статьи Обо мне Контакты Ссылки
Webmaster © 2003 Сайт адвоката Чебаненко Андрея Николаевича